ПРО УЛЮБЛЕНУ РОБОТУ

Я зробив так, що мені неймовірно пощастило. Я знайшов своє покликання у дуже ранньому віці. Я завжди вважав, що дохід — це еквівалент користі для суспільства. Зараз я задоволений тим, що роблю / тим, що маю.

Коли хочу допомогти комусь із вибором своєї справи, я ставлю такі запитання:

• Чим ти займався в ранньому дитинстві у вільний час?

• Від чого отримував задоволення?

• Якщо тобі подарують карту з безлімітним балансом, чим займатимешся? (Потреби примножувати капітал — немає).

• А після того, як об’їдеш увесь світ і спробуєш усі страви, жінок, розваги?

• Якщо б ти опинився на безлюдному острові з невеликою комунною (20 осіб), яку роль у цьому суспільстві ти б обрав?

• Як ти зараз проводиш свої вихідні?

Іноді з’являються додаткові запитання, але зазвичай цього достатньо, щоб людина сама зрозуміла, що вона упускала з поля зору при виборі професії. Або те, що просто страшно почати робити, бо страх померти з голоду чи змерзнути в наших широтах надто вже поширений.

Бути собою надзвичайно важливо й приємно — не втрачай себе в такій значній частині життя, як своя справа.

Адонай.