ЗНОВУ ПРО АГРЕСІЮ
Агресія — це про те, щоб взяти. Якщо не вийшло — спробувати знову.
Агресія — це енергія. Вона не може бути деструктивною. Деструктивним може бути лише її прояв.
Уся агресія, яку ми забороняємо собі проявляти назовні, спрямовується всередину. Ми робимо з собою те, що не дозволяємо робити з іншими.
Нас ображають, ми мовчимо у відповідь, а потім гнобимо себе за безхребетність і слабохарактерність. Це агресія, яку доставили не за адресою.
Багатьох із нас у дитинстві «приструнювали» батьки, ми виросли й тепер успішно робимо це самі з собою. Внутрішній «батько» взяв на себе цю функцію.
Звернися до себе:
«Хто міг би так мене сварити?»
«Чий голос звучить докорами в моїй голові?»
«Що буде, якщо я перестану злитися на себе?»
Далі — про два викривлення, які виникають через заборону на прояв цього почуття.
Пасивна агресія — це коли не можна, але дуже хочеться.
Пасивна агресія — це пошук схвалення. Підтвердження, що зі мною все гаразд.
Пасивна агресія може бути спрямована на себе й виражається у вигляді обурення життєвими проблемами. «Все не те і все не так».
Запитай себе:
«Чому я боюся дістати цю енергію й спрямувати її в щось позитивне, а дозволяю їй текти так, як зараз?»
Аутоагресія — це самобичування. Це про вину й неможливість її сповна спокутувати.
Запізнення, поспіх, шкідливі звички, якими ми підбадьорюємо себе, — усе це створює внутрішню напругу, і це аутоагресія.
Запитай себе:
«За що я злюся на себе?»
«Що я хочу в результаті отримати?»
Найкраще, що ми можемо зробити з агресією, — доставити її за адресою в той момент, коли це ще лист, а не величезний контейнер.
При цьому варто говорити про свої почуття, а не звинувачувати «винуватця». Адже він таким може здаватися тільки з нашої дзвіниці.
Адонай.
