ЩЕ ПРО СОРОМ

Сором формується у віці до пів року.
На фоні подій у сім’ї або відсутності уваги до плачу (прохання) дитини.

«Я — поганий.»
«Таким, як я є, я не потрібен.»
«Мене відкидають. Мене не приймають.»

Сором — блокуюче почуття. Коли ми відчуваємо сором, ми не відчуваємо нічого іншого: ні збудження, ні натхнення, ні радості.

Це непросте для опрацювання відчуття, але є варіанти роботи з ним.

Через спогад.

• Коли ти вперше пам’ятаєш, що відчув(ла) сором?

• Чий це був сором — твій чи мамин?

• Якби мами там не було, ти б соромився(лась)?

Через тіло.

• Де в тілі знаходиться сором?

• Як він відчувається?

• У вигляді чого його можна уявити?
  Далі можна працювати або диханням, або вступаючи в діалог із цією частиною.

Через позитивний приклад.

• Чи є у твоєму оточенні людина, яка, на твою думку, не соромиться?

• Як би вона почувалася в тій ситуації, коли ти відчував(ла) сором?

Через цінність «не мати сорому».

• Що ти будеш відчувати, коли не будеш соромитися?

• Як зміниться твоє життя?

• Що тоді ти зможеш зробити чи отримати? Чого досягнеш?

Якщо тобі вдасться знайти достатньо мотивації й прописати відповіді на всі ці запитання, це вже дасть результат. А якщо ти проти «хірургічних втручань одноразовими інструментами» — тоді вперед на терапію.

Жити без сорому — це перестати імітувати й почати бути, хотіти, заявляти та отримувати. Світ готовий запропонувати тобі значно більше, ніж ти звик(ла) отримувати.
Адонай.